– Ти думаєш, Юді могло бути прощено?
– Думаю, так. Бо якщо Божа любов справді безмежна, то й прощення не має меж. Навіть для нього.
– Але ж він зрадив самого Христа! Це вже не просто помилка. Це – зрада близькості, довіри, самої істини.
– І все ж, чи не в тому й суть Євангелія? Що навіть у найтемнішій зраді ще залишається можливість повернутися? Поглянь на Петра — тричі зрікся, але його обійняла благодать.
– Але Петро плакав. Покаявся. А Юда… пішов і покінчив з собою. Наче не вірив, що може бути прощений.
– Саме це і лякає. Не зрада була найстрашнішою, а те, що він не дочекався милості. Не повірив, що йому можуть пробачити. Можливо, якби лишився ще трохи… побачив би воскресіння, почув би: «Мир вам». Можливо, і йому сказали б те саме.
– Тобто справа не лише в гріху, а у відповіді на милість?
– Саме так. Ми всі падаємо. Але вибір — чи ми приймемо руку, яку Бог простягує. Прощення — це не просто акт з неба. Це запрошення, на яке треба відповісти.
– Але як відрізнити щире каяття від відчаю? Юда ж повернув ті срібняки. Казав: «Згрішив, зрадивши невинну кров». Хіба це не покаяння?
– Це біль. Глибокий, нестерпний. Але покаяння — це ще й надія. А в нього надії, здається, вже не залишилось. Він зупинився на півдорозі до милості.
– І виходить, що найбільше зло — не зрада, а невіра в прощення?
– Можливо, найбільша трагедія — це коли людина вже не вірить, що її можна любити. Бо Бог не перестає любити навіть тоді, коли ми зраджуємо. Але чи ми здатні ту любов прийняти?
– Тоді виходить, що щодня ми, як Юда. Можемо вибрати піти в темряву або залишитись і чекати світанку.
– Так. І щодня Бог дає нам цей вибір: зрадити чи вірити, втекти чи повернутись, замкнутись у провині чи впасти в Його обійми милосердя та любові.
– Але чому ж тоді так важко повірити, що прощення справді для всіх?
– Бо справжнє прощення — це диво. І воно непросте у своїй свободі. Бо нікого не змушує. Лише чекає.
– І все ж… я сподіваюся, що навіть Юда, десь там, у найглибшому морі Божої милості, знайшов спокій.
– Можливо. І ця надія — вже сама по собі акт віри. А вибір — завжди за нами. Щодня. Щомиті.
Образ: Juda’s Kiss by R. Schoeller
